Дем'яненко про Валентина Белькевича

Анатолій Васильович згадав, якою людиною та футболістом був Валентин Белькевич.

- Він був не лише талановитим футболістом, але й людиною. Таких, як він, мало. Напевно, Богу так завгодно, що він забирає до себе таких хороших людей. Дуже шкода, що людина пішла в самому розквіті сил. З Валентином було дуже приємно працювати. Я знав його багато років, ми довгий час працювали разом, коли я був помічником Лобановського, а потім і тренером «Динамо», а він гравцем. Словом, це був великий футболіст, технічний, розумний, який передбачав на полі все на кілька кроків наперед. У нього було гарне почуття гумору, міг і «притравити», і сам посміятися. З ним було дуже приємно працювати, жодних проблем не виникало. Можу сказати про нього лише хороше.

- Яким Валентин Миколайович був у житті, у побуті?

- Дуже хорошим, користувався великим авторитетом в команді, не дарма був капітаном протягом багатьох років. Як ви розумієте, пов'язку дають лише найкращим, команда враховує всі якості - і футбольні, і побутові в повсякденному житті. Не дарма Белькевича ми називали «професором», тому що на полі він інколи таке робив, що розуму не осягнути, все розраховував і передбачав, це дано не кожному. Таких гравців було мало.

- Чи знаєте якісь подробиці того, що сталося?

- Тільки те, що вночі відірвався тромб, приїхала швидка, але врятувати вже не встигли...

- Чи були у Валентина проблеми зі здоров'ям?

- Та ні, бачив його місяць тому, коли мій син грав на «Динамо». Там був він, Ребров, Ващук, Федоров... Ми нормально поспілкувалися хвилин 30, поговорили, ні на що не скаржився, була купа планів на життя, адже він тільки-но почав свою тренерську діяльність, хотів зарекомендувати себе на цьому поприщі. І в нього для цього були всі можливості, повторюся, людиною він був дуже розумною.

- Футбол для нього був усім життям?

- Звичайно, така у нас професія - футболісти стають тренерами, ми ж, крім футболу, за великим рахунком, більше нічого не вміємо. Деякі люди відкривають свій бізнес, але, в основному, все життя у футболі - з дитинства і до кінця життя. Так само і Валентин не міг жити без футболу, він був у нього в серці й у крові.