Ващук: Суркіс сказав, щоб я йшов на***

Колишній гравець збірної України та київського "Динамо" Владислав Ващук розповів, чому свого часу перейшов у московський "Спартак".

"2002. Листопад. Чотири місяці після травми - розрив хрестоподібної зв'язки. Хто знає, той зрозуміє про що я. Два місяці на милицях, потім півроку мінімум відновлення. Лобановського вже немає. Важко хворіє мама. Рак. Щодня йдуть божевільні суми, рак - страшна хвороба.

Місяць намагаюся потрапити до Ігоря Михайловича Суркіса, адже контракт закінчується, а продовжувати його ніхто не хоче. Дзвоню щодня у відділ кадрів, а у відповідь - ні, Влад, нічого... Нарешті пробився до Суркіса. Йду з таємною надією попросити про збільшення зарплати - я ж гравець збірної, капітан команди, іноземці отримують в п'ять разів більше, ніж я...

Відповідь була несподівана і дуже жорстока. "Контракт??! Який, на***, контракт?!? Кому ти, на** потрібний, інвалід??! Пішов геть звідси!!!" Як вийшов з кабінету - не пам'ятаю.

Що далі робити - не розумію. У "Динамо" я не потрібний, а пробуватися в інших клубах з травмою - нереально. У лікарні - мама. І кожен божий день потрібні ліки.

Друзям в Києві розповісти відразу не зміг - від образи і відчаю зводило вилиці. Я віддавав клубу, все що міг. А коли травмувався - викинули як собаку з перебитою лапою. З Єгором Тітовим ми познайомилися через Парфьонова. Поговорили, порозумілися. І в розмові з ним на питання - ну що там, як нога, скоро на поле - видав все. І про інваліда, і про контракт, і про маму в лікарні. Єгор помовчав і сказав : "... давай я спробую у себе в клубі поговорити. Може, заберуть тебе."

Забрав він мене того ж дня увечері. Сказав, що мене чекають. Червиченко я із старту сказав : "У мене - травма. Лікарі говорять - треба ще півроку." Той не зніяковів і відповів : "Ти нам - потрібний. Відновлюйся. Чекатимемо". Через півгодини в кабінеті з'явилися юристи команди, пояснили, що мені треба відіслати повідомлення в мою команду поштою і тільки після цього підписувати контракт з " Спартаком".

Приїхав додому, все відправив і став збирати речі в Москву. За тиждень мені ніхто не подзвонив і я щиро радів, що знайшов роботу, хоч і в іншому клубі, але все ж...

Реакція Суркіса була несподіваною і різкою. Десь через тиждень пролунав дзвінок. Здавленим голосом секретарка сказала: "Влад, до Ігоря Михалойвича... терміново." Ігор Михайлович зустрів мене з посмішкою. Сказав : "Ну все, пошуміли і досить, йди контракт підписуй." І запропонував зарплату. Таку саму, як в "Спартаку". У футбольному світі секрети тримаються недовго. Я зібрався з думками... і відмовив.

Ви не розумієте, чого мені тоді це коштувало! Звичка підкорятися сиділа вже на генетичному рівні, пересилити себе тоді було дуже важко.
Крик стояв такий, що чутно було на усіх поверхах. Але я вже чітко розумів - я вже дав слово і повинен за нього відповідати. Рішення я не змінив. І пішов. Відкривши тим самим собі двері в пекло. Який мені належало пережити", - написав Ващук на своїй сторінці у Facebook.