Думаю, що ніхто не міг подумати, що матч проти "Маккабі" стане найважливішим для "Динамо" Київ за останні шістнадцять років, нагадаю, що стільки років біло-синій клуб не проходив у стадію плей-оф Ліги Чемпіонів. А в даному випадку перемога "Динамо" виводила їх у такий бажаний раунд.
Пусті трибуни
Сьогодні НСК "Олімпійський" зустрів мене гробовою тишею, гадаю усі знають про дискваліфікацію киян на 2 матчі Ліги Чемпіонів, тишину порушили лише пару сотень фанів Динамо які зустрічали своїх улюбленців при в'їзді на стадіон, співаючи фанатських пісень і запаленими фаєрами.
І ось семидесяти тисячний велетень повністю порожній, команди виходять на поле, грає всіма улюблений гімн Ліги Чемпіонів, після якого зазвичай зривається маса аплодисментів публіки, но не цього вечора. Звичайно без мінімальної підримки "Динамо" не залишилось, преса, спонсори, керівництво і персонал клубу були присутні на трибунах, але це здавалось у порівнянні каплею в морі.
Матч видався настільки скучним, як і атмосфера на трибунах. Кияни забивши швидкий м'яч і досягнувши потрібного їм результату, просто догравали гру до фінального свистка, чим спричинили хвилювання усієї України, адже при невдалому сценарію гол "Маккабі" залишив би клуб без такої бажаної Лігочемпіонівської весни. На щастя усім прихильникам Динамо цього не сталось, арбітр дає фінальний свисток і гравці, як би усім хотілося, під співи фанатів, шаленого святкування трибун, натомість у повній тиші, залишають футбольне поле.