Причини ранніх вильотів з ЧС Іспанії та Англії

Багато футбольних вболівальників задаються питанням сенсаційних провалів цих збірних. Вашій увазі пропонується аналіз передумов, причин та помилок, які сприяли цьому.

Першою несподіванкою став виліт чемпіонів світу та дворазових чемпіонів Європи збірної Іспанії. Після двох поспіль поразок від прямих конкурентів Нідерландів (1-5) та Чилі (0-2) «фурія роха» втратила всі шанси на вихід з групи та після формального третього матчу повертається додому.

В пошуках раціонального пояснення слід звернути увагу на тривале домінування іспанців в світовому футболі ( де-факто з 2008), важкі сезони основних гравців, мотиваційний аспект, який не варто недооцінювати. Сам стиль гри Іспанії дель Боске базувався на тотальному футболі т.зв. «тікі-таці», криза якої була помітна ще 2 роки назад в грі каталонській «Барселоні». Ціла плеяда гравців, які були творцями тієї Іспанії вже відходять у минуле, це той же Хаві, Вілья, Пуйоль, Торрес та ін.

Перші ігри на мундіалі показали фізичну та психологічну втому гравців, не було командної швидкості, а тримання м’яча не було підкріплене активним пресингом у разі його втрати. Ігри були одноманітними та мало креативними, незрозумілі неприйнятті для іспанців навіси на Косту, який явно не був у формі, зовсім не використовувалися фланги, вся гра йшла через центр поля та легко читалася.

Тренер Іспанії зробив ставку на провірених бійців, і попри все не проводив якісних схематичних змін по ходу гри. Тренер не викликав у збірну Альберто Морено, який провів геніальний сезон у «Севільї» та міг би додати драйву грі на фланзі, чого не зміг зробити Хорді Альба. Також би допоміг Хесус Навас, який додав би швидкості та гостроти в лінії атаки, зрештою це і якісні простріли.

Попри все ніяких проблем іспанцям не прогнозували, вони якісно пройшли кваліфікацію, виграли усі матчі підготовки напередодні ЧС. Фактор слабкості захисту та лінії атаки, які проявилися безпосередньо у матчах не було вирішено продуктивно. Суперники іспанців були супермотивовані через попередні кривди, а Чилі взагалі показувала найкращий футбол в історії збірної.



На цю збірну Англії покладали багато надій, однак група смерті створювала певні труднощі в реалізації покладених надій. В Англії зараз відбувається зміна поколінь, свої виступи завершили або завершать Джон Террі, Ріо Фердінанд, Ешлі Коул, Френк Лемпард, Стівен Джеррард та інші. В збірну були викликані низка молодих гравців, серед них: Рахім Стерлінг, Росс Барклі, Люк Шоу, Джордан Хендерсон.
Збірна Англії насправді провела дві якісних гри проти Італії та Уругваю, програвши обидві з рахунком 1-2. Британська преса не була такою категоричною, багато експертів списували все на невезіння, навіть Моурінью позивно оцінив гру.

Серед позиційних проблем, які проявилися у матчах слід відзначити позицію центрально захисника – Філа Ягілку. Перший матч повністю провалили Лейтон Бейнс, через якого проходило 70% атак італійців та Вейн Руні, який нічим не запам’ятався на фланзі. Другий матч був програний великою мірою через генія Суареса та через настрій з яким вийшли гравці після поразки від Коста-Ріки.
Важко сказати, які б гравці могли б змінити плин подій, однак втратою були травми Волкота, Чемберлена, Волкера, відсутність оптимальних кондицій у Вілшера та Руні.

Слід зазначити, що на фінальній стадії ЧС Англії показали зовсім інший футбол, який їй притаманний був раніше. Оскільки значна увага приділялася швидким атакам, командній швидкості та акценті на триманню м’яча низом. Це можна пояснити і потребою змінювати певні консервативні стратегії, великою делегацією гравців «Ліверпуля», які сповідують інші ідеали.

Незважаючи на всі нюанси виліт з групової стадії є провалом, який потребує перегляду концепцій збірних та підходу до побудови гри, залученням «нової крові» та можливою зміною тренерського складу.